Конференція мала тему «Особливості проведення тендерних закупівель в умовах воєнного часу: чому купують старі автобуси за ціною нових?», але ж і до повномасштабної війни, саме таким чином відбувались закупівлі не один, і навіть не два рази. А те, що зараз така практика продовжується – викликає ще більше обурення.
Так от, перший приклад, який наводять вітчизняні виробники, стався в м. Івано-Франківську. Там міська влада об’явила тендерну закупівлю вживаного громадського транспорту: за майже 64 млн. грн. планують придбати 8 б/в автобусів. Тобто по ціні 8 млн. грн. за 1 вживаний автобус.
Як розповіли представники «Еталон Авто» (який теж планував прийняти участь у тендері), за ці кошти вітчизняний виробник готовий був запропонувати свої автобуси майже з тими ж технічними характеристиками, але абсолютно нові. Крім того, на думку представників «Еталону», подібний бувший у використанні автобус, можна придбати за 1,5 млн. грн– як це і зробила, наприклад Чернігівська міська влада.
Нажаль, технічні умови саме цього тендеру були прописані так, що не давало змоги взяти участь у тендері «Чернігівському автозаводу». Оскільки на думку виробника ці умови не були значущими, але суттєво обмежували коло потенційних учасників закупівлі, представники «Еталон Авто» звернулись зі скаргою і проханням внести зміни в тендерну документацію, щоб розширити коло потенційних учасників тендера.
Технічні умови змінили, але залишили вимогу, щоб автобус був вживаним і постачальник мав досвід торгівлі вживаними автобусами!!! На додачу, строк постачання автобусів у тендері такий, за який його нереально виготовити «Чернігівському автозаводу». Тобто всі ці умови чомусь виписані таким чином, щоб український виробник не зміг взяти участь у тендері і запропонувати місту нові машини за ті ж кошти.
Інший приклад – закупівля автобусів у Миколаєві. 5 квітня 2023 року КП “Миколаївпастранс”, у рамках відновлення співпраці з ЄІБ за проєктом “Міський громадський транспорт України” оголосив тендер на закупівлю низько підлогових автобусів із дизельним двигуном завдовжки від 8,2 м до 10,5 м. Пропозиції подали ЧАЗ і дві турецькі компанії. За визначену суму ЧАЗ пропонує 55 автобусів, а турецькі компанії – відповідно 28 і 26. Тобто український виробник пропонує поставити вдвічі більше автобусів. Але, як і декілька років тому, коли Миколаїв обрав МАЗ, цього разу тендер теж може завершитися перемогою імпортних автобусів. І знову “зачепка” та ж сама – українська модель автобусу має часткову низьку підлогу.
І взагалі, ні за 2022-й рік, ні за 2023-й, у закупівлях українських міст ані через Прозорро, ані через гранти Європейського Банку, не було придбано жодного автобуса вітчизняного виробника.
Українські виробники вкотре звертаються до Уряду з проханням навести лад у тендерних закупівлях. Чиновники на місцях навчилися просувати власні бізнес-інтереси через Prozorro, виписуючи технічні умови вже під конкретного переможця, і не даючи змоги прийняти участь у тендері конкурентам.
В результаті, формально тендер ніби й провели, але держава від цього не виграла, а програла. А те, що українські виробники не можуть прийняти участь у цих тендерах – це вже взагалі абсурд. Бо, якщо держава власним коштом підтримує закупівлю вживаної іноземної техніки, то про який розвиток економіки може йти мова? – обурюються представники «Чернігівського автозаводу». В разі придбання української продукції , держава отримує податки з суми тендера, сотні людей отримують роботу і зарплатню. Замовлення комплектуючих отримують десятки підприємств-постачальників в Україні, а це знову робочі місця. Це ж очевидні переваги! Тому Уряд повинен втрутитися і виправити хибну практику, яка склалася останнім часом в автобусних тендерах, – вважають представники автобусної галузі України.
