Побудувати
автомобіль,
який
відповідав
би
дедалі
суворішому
законодавству,
важко.
Автовиробники
повинні
брати
до
уваги
не
лише
норми
викидів
і
безпеки,
але
й
критерії,
що
стосуються
рівня
шуму.
Переконатися,
що
автомобілі
не
надто
гучні,
особливо
складно
для
компаній,
що
спеціалізуються
на
потужних
автомобілях.
Вони,
як
правило,
мають
гучніші
вихлопи,
а
також
ширші
шини,
які
зазвичай
шумніші.
Наприкінці
1980-х
Porsche
довелося
створити
техніку,
щоб
переконатися,
що
її
спортивні
автомобілі
не
будуть
надто
гучними.
Заснований
на
моделі
928,
цей
одноразовий
прототип
почав
свою
роботу
в
1989
році,
саме
тоді,
коли
«Назад
у
майбутнє,
частина
II»
вийшла
на
великий
екран.
В
альтернативному
всесвіті
доктор
Еммет
«Док»
Браун
їздив
би
на
цьому
замість
DeLorean
DMC-12.
Можливо,
дивна
машина
з
Цуффенхаузена
також
ідеально
вписалася
б
у
антиутопічний
бойовик,
такий
як
«Божевільний
Макс».
У
той
час
як
машина
часу
Дока
використовувала
кузов
із
нержавіючої
сталі,
як
Cybertruck,
Porsche
обернув
кузов
автомобіля
ватою.
Це
допомогло
інженерам
ізолювати
та
мінімізувати
джерела
шуму
двигуна,
впуску
та
вихлопу.
Ідея
цієї
928
полягала
в
тому,
щоб
оцінити
рівень
шуму
різних
сумішей
для
шин.
Ось
чому
частина
нутрощів
автомобіля
була
переміщена
за
межі
кузова.
Радіатор
був
розміщений
попереду
переднього
бампера,
тоді
як
ці
два
незграбні
черпаки
капота
містили
пару
вентиляторів
для
охолодження
двигуна.
Великий
ствол,
прикріплений
до
капота,
є
місцем,
де
відбувався
процес
всмоктування,
з
кабелями,
підключеними
до
ідеально
закритого
моторного
відсіку.
Зовнішній
вигляд
не
був
пріоритетом.
Вид
через
заднє
скло
був
ще
гіршим,
оскільки
спеціальний
вихлоп
мав
величезний
глушник,
прикріплений
до
скла.
Подвійні
вигнуті
вихлопні
труби
були
зварені
вручну
та
розширені
до
найвищої
точки
автомобіля,
спрямованої
до
задньої
частини.
Опуклі
колісні
арки
були
додані,
щоб
928
міг
вмістити
різні
типи
комбінацій
коліс
і
шин.
У
своїй
нинішній
формі
низькопрофільна
гума
огортає
легкосплавний
диск
попереднього
покоління
911.
Porsche
обрала
модель
928
через
те,
що
911
з
повітряним
охолодженням
був
надто
гучним
для
роботи.
924
також
було
виключено,
оскільки
інженери
хотіли
автомобіль,
який
мав
би
багато
потужності
в
нижньому
діапазоні
обертів.
За
словами
механіка
Porsche
Гаральда
Манна,
944
також
не
підходив
через
«звук
коробки
передач
при
низьких
навантаженнях».
Він
пропрацював
у
компанії
40
років,
більшу
частину
яких
витратив
на
випробувальні
стенди
для
оцінки
рівня
шуму.
Спочатку
Porsche
випробувала
автомобіль
на
наявній
ковзальній
площадці,
але
з
часом
її
поверхня
змінилася,
і
компанії
довелося
імпровізувати.
Для
виключення
змінних
і
отримання
більш
точних
результатів
була
побудована
«доріжка
для
вимірювання
зовнішнього
шуму»
з
використанням
стандартизованого
асфальту.
928
був
оснащений
сліковими
шинами,
а
його
рівень
шуму
був
виміряний
на
рівні
63
дБ
під
час
стандартизованого
тесту
на
проліт
на
швидкості
50
км/год.
Коли
проводився
тест,
дозволена
межа
була
набагато
вищою
–
74
дБ.
Цей
928
може
бути
гидким
каченям,
але
він
ідеально
ілюструє
принцип
виконання
функції.
Випробувальний
стенд
з
перекочуванням
допоміг
Porsche
зробити
свої
автомобілі
тихішими,
що
може
здатися
нерозумним,
але
це
потрібно
було
зробити,
щоб
відповідати
нормам
щодо
рівня
шуму.
Після
більш
ніж
трьох
десятиліть
служби
він
тепер
знаходиться
в
музеї
Porsche
у
Штутгарті.
