У попередніх публікаціях Історичний автоклуб розповідав, що після закінчення Другої Світової війни на теріторії України було дуже багато так званих “трофейних” іномарок, але згодом їх кількість зменшилася. Без кваліфікованого сервісу та запчастин вони з роками виходили з ладу і ставали тягарем для їх власників. Авторинок у 50-70-і роки складався з автомобілів радянського виробництва, які ще треба було заслужити. Так, саме так.
Просто прийти і придбати автомобіль було не можливо, їх розподіляли між працівниками підприємств та організацій, котрим виділяли певну квоту на рік. А далі вже різного роду комітети вирішивули, кому та який автомобіль можна придбати. І простий робітник не міг навіть мріяти про “Волгу”, бо йому ніхто б її не виділив. Тому у ті часи і склався певний культ окремих радянських марок авто. Щоб мати право придбати автомобіль, ще потрібно було роками бути в черзі на його отримання, і тільки коли доходила черга, майбутній автовласник отримував завітний талончик, з яким вже міг йти і купувати новеньке авто. От така викривленна система існувала на українському авторинку за часів СРСР майже до його краху.
Але іномарки до України в ті часи теж офіційно постачалися. Це були навіть BMW-341, а згодом BMW/EMW-340. Ці автомобілі, хоча й мали емблему BMW, але вироблялися на бувшому заводі марки, який залишився в радянській окупаційній зоні в м. Айзенах. Там залишилося обладнання, креслення та працівники, які й відновили випуск ще довоєнних BMW. Згодом, після протестів зі сторони BMW про використання її логотипу, завод в Айзенаху змінив бренд на EMW. Він належав Радянському Союзу і постачав автомобілі декілька років. Тому у Києві було досить багато саме цих моделей BMW.
Зустрічалися також чеські автомобілі Skoda-1201 та Tatra T600 та T603. Іх офіційно постачали. Згодом перелік імпорту з Чехії збільшився ще й за рахунок вантажних автомобілів Tatra, Praga, комерційних фургонів Avia, тягачів Skoda-Liaz з напівпричепами Orlichan.
Постачалися іномарки і з Польщі. Це були фургони Nysa 521, Zuk A06/07, а також вантажні автомобілі Star.
Угорщина стала найбільшим постачальником автобусів. Ikarus був звичним транспортом і у містах, і на міжміських перевезеннях. також були на підприємствах і самоскиди Dutra.
А з Німеччини до УРСР тоді надходили вантажівки IFA, Robur, Multicar. Їх було багато у Києві.
З західних країн постачалися вантажівки Magirus, які працювали на будівництві та у кар’єрах, а також короткий час надходили австрійські тягачі OAF F745G.
Зазначимо, що усі ці переліковані іномарки у приватні руки не потрапляли, а були лише на підприємствах. Але у ті роки існували певні люди, які різними способами діставали собі справжні іномарки. Про них ми розкажемо наступного разу. А більш детальніше про офіційні іномарки – дивіться у цьому відео\подкасті.
Найстаріші авто, які зберіглися на теріторії України
Вам может быть интересно
