Отже, першим українським містом, яке побачило велосипед, був Львів. У 1867 році львів’янин Міхал Мрозовський привіз з виставки у Парижі перший велосипед конструкції Мішо. Дерев’яний велосипед був дорогим і коштував 600 франків, але ця покупка пана Міхала не потішила. Їздити на велосипеді він так і не навчився, постійно падав, тому подарував свій транспорт спортивному товариству «Сокіл».
А першим велосипедистом Галичини став у квітні 1867 року один із «соколят» – Пшибилінський. Його поява на львівських вулицях викликала великий ажіотаж. Наступного року він попросив знайомого коваля виготовити копію французького велосипеда. Третій екземпляр виготовив слюсар Митше. Тобто, з 1868 року можна казати, що у Львові стартувало вже власне (кустарне) виробництво велосипедів. У 1886 році було створено Львівський клуб циклістів, а у 1892 р в клубі налічувалося вже 236 учасників.
Київ побачив перший велосипед 6 травня 1869 року і його поява на вул. Елізаветинській (сучасна Пушкіна) та Хрещатику запам’яталася киянам надовго. Більше того, про цю подію писали і київські газети, і преса інших міст. Ось як там було діло.
Француз Де-Круа прибув у Київ на самокаті, прямуючи з Парижу через Відень, Краків, Лемберг (Львів) та Житомир. Скрізь його супроводжував натовп зацікавлених, але ніде він не залишив по собі такого враження, як в наших невеличких містах та селах, де місцеві бачили в ньому вираження сатани. Хтось хрестився, а хтось сторонився від нього, як від демона. Коли ж 6 травня він промчався на своєму велосипеді по Хрещатику, натовп переслідував його по вулицях, а візники намагалися наздогнати його на своїх дріжках. А він вправно керував своїм велосипедом, ніби мчав по рельсах на локомотиві., – так описули появу першого велосипеда у Києві через місяць у «Харківських Губернських відомостях». Не відомо, чи продовжив Де-Круа свою подорож далі, чи його-таки десь наздогнали візники, але з того часу у Києві почалася велосипедна ера.
Перший велосипед на вулиці Харкова зафіксували у 1886 році, і ця подія також не відбулася легко і закінчилася наїздом на дитину. Цікаво, що харків’яни у 1886 році одразу заснували Харківське велосипедне товариство, а наступного року воно вже викупило старий занедбаний завод і відкрило в ньому циклодром. Одним з перших власників біцикла в Харкові був Лев Чарторизький, який виїхав вранці 6 липня 1888 р. до Києва за маршрутом: Харків-Полтава-Кременчук-Золотоноша-Переяслав-Бровари-Київ, пройшовши шлях завдовжки 500 верст і ввечері 8 липня був зустрінутий публікою у Києві. У коментарях преси зазначалося, що велосипедист сильно втомився та засмаг.
У Києві, як і по всьому світу, найбільший сплеск захоплення велосипедом припадає вже на 1890-і роки. Пояснюється це появою нової конструкції безпечного велосипеду типу «Safety», яку світу запропонувала компанія Starley&Sutton з однаковими колесами і ланцюговим приводом на заднє колесо. 9 вересня 1891 році в Києві з’явилося Товариство велосипедистів із власним клубом в «Заведении искусственных минеральных вод» (за сучасною філармонією). В київському клубі була велика зала для їзди членів клубу у зимовий час, а також вітальня, більярдна й кімната для гри в карти. У тому же році клуб перемістився в дім Попова на Хрещатику, 29. Товариство нараховувало 57 членів. Головою товариства був граф Плятер.
У 1897 році під час Київської сільскогосподарської виставки був окремий павільйон велосипедних фабрик. І саме там вперше кияни побачили велосипеди ризької фабрики Лейтнера, московської «Дукс» та різних польських виробників.
Крім того, у київських магазинах був широкий асортимент велосипедів англійського, французького та німецького виробництва. На 1900 рік у Києві було п’ять магазинів, де продавалися велосипеди; три з них знаходилися на Хрещатику, а два інших на сусідніх вулицях – Великій Васильківській та Фундуклеївській (нині – Богдана Хмельницького). Найбільш відомим вело магазином був салон Ернста Токлера. А у 1900-му році у Києві з’являється і фабрика велосипедів Разговорова. Скоріше за все, це ще не було велике виробництво, а лише складання велосипедів з імпортних комплектуючих. А от магазин фабрики Лейтнера був і у Києві, і у Харкові.
Слід згадати і про появу велосипедів у Одесі. Прийнято вважати, що перше згадування веломашини у цьому місті датується 1870 роком. Саме цього року відбулися перші змагання, які провів якийсь пан із прізвищем Балі. Але на думку Історичного Автоклубу, велосипед в Одесі міг з’явитися і на декілька років раніше, але цю подію тоді не зафіксувала місцева преса.
Незабаром в Одесі виникло неофіційне об’єднання любителів велосипеда як виду спорту, яке у 1892 році оформилося до Одеського товариства велосипедистів-аматорів. На піку своєї популярності воно поєднувало близько 400 осіб. В Одесі найбільш відомим велосипедистом був Сергій Уточкін, про якого ми вже згадували, як про мотоцикліста, авіатора та автомобіліста.
Але першою його пристрастю був саме велосипед, який і зробив його знаменитим. Мало хто знає, але у Сергія Уточкіна був навіть власний веломагазин за адресою Катерининська, 1. Ось його фото.
Спеціально для змагань велосипедистів у різних містах тоді будують циклодроми. Були такі у Львові, Харкові, Одесі, Києві та Маріуполі. Але з самого початку велосипедистам доводилося відстоювати свої права, бо їх намагалися постійно утискати. Наприклад, у Києві у 1890 році було заборонено їздити на велосипедах по місту, окрім спеціальних місць: спочатку – Царський сад, потім – середня алея Дворового (Маріїнського) парку (від палацу до Микільських воріт). Внаслідок цього, щоб покататися спортсмен мусив наймати візника й через ціле місто їхати на Липки.
Дами не мали і цієї можливості: їм дозволялося кататися лише за межами міста і в полях. З 1892 року всі заборони були скасовані: велосипедисти мали змогу без перешкод пересуватися по всьому місту. А з 1895 року дозвіл на вільне пересування містом отримали й велосипедистки. Зазначимо, що вартість велосипедів теж була чимала – від 100-150 карбованців за найпростіший, до 300 крб за топ-модель. Тобто велика вартість та необхідність отримувати різні погодження, не сприяли розповсюдженню велосипедів в Україні. Наприклад, у Луганську було усього 400 велосипедів у 1913 році. Крім того, життя велосипедистів початку ХХ ст. затьмарювала необхідність отримувати своєрідні права, відвідувати курси і отримувати знаки на свої веломашини.
Можливо саме тому на території України до 1 Світової війни так і не виникло масове виробництво такого транспорту. А от справжнє виробництво велосипедів на теріторії України з’явиться у Харкові, лише у березні 1916 року, на евакуйованій з Риги фабриці Лейтнера.
І виготовляти це підприємство буде військові складні велосипеди моделі «Бойовий» конструкції Щіпанова за патентом московської фабрики Дукс. От саме це й було перше справжнє виробництво велосипедів в Україні. Згодом, у 1923 році, на його базі виникне Перший Державний велозавод ім. Петровського, який згодом ми будемо знати, як ХВЗ. Він виготовить майже 30 млн велосипедів, найвідомішим з яких стане дорожна модель «Україна».
Відомо, що у Львові також згодом виникне потужне виробництво велосипедів вже на декількох фабриках. Відомо про існування цілих 5 таких виробництв до початку Другої Світової війни. У Львові будуть виробляти навіть спортивні моделі велосипедів з декількома швидкостями. Але це триватиме не довго і припиниться восени 1939 року.
У післявоєнні часи потужні виробники велосипедів в Україні також будуть лише у Харкові та Львові. А от дитячі моделі будуть виготовляти у різних містах: Миколаєві, Чернівцях, Києві та Дніпропетровську.
Нажаль, три війни та масове мародерство майже не залишили нам у спадок ті самі старовинні велосипеди кінця XIX століття. Але залишилися фотографії та реклама їх у газетах, по якій фахівці Історичного Автоклубу змогли відновити цю сторінку нашої технічної історії. Побачити деякі експонати можна у музеях та деяких колекціях. Найкращий музей в Україні зі старовинної велосипедної тематики – це львівський Retro Garage. Є невеличкі експозиції і в інших музеях.
А першим, виготовленим саме на теріторії України, велосипедом є військова модель «Бойовий» фабрики Лейтнера. Ось відео першого українського велосипеду, який перебуває у Saulkrasti Bicycle Museum – Velosipēdu muzejs & darbnīca у Латвії.
