Болгарія: повне припинення експорту через невизначеність подальшої роботи лукойлівського НПЗ у Бургасі. Румунія: затримка танкерів через погодні умови, ремонт резервуарів порту Констанца, заблокований причал через підозри у російському походженні дизпального, чутки про зупинку лукойлівського НПЗ «Петротел» через санкції.
Греція: нема пропозицій.
Туреччина: відмова українських компаній від дизелю НПЗ STAR через недостатню морозостійкість, відсутність вільних партій в порту Opet (чутки про те, що товаришам вказали на неприпустимість обробки російського пального та «перебиття» документів с метою подальшого продажу).
Італія: турбулентність через націоналізацію найбільшого лукойлівського НПЗ ISAB на Сицилії.
Польща: обмеженість ресурсу та зриви у графіку постачання через завантаженість залізниць, зокрема через збільшення обсягів перевезення вугілля.
Є й загальні для усіх проблеми. Російську нафту заміщують іншими сортами, які переважно більш легкі. Тобто відбір середніх дистилятів – дизелю та авіагасу – менший. А саме це найбільш популярні позиції у Європі. З позитиву – збільшення випуску бензину, з ним ситуація на ринку набагато краща.
До чого це веде та вже призвело? До збільшення цін та послуг з перевезення пального морем та суходолом. Ці індикатори вже наближаються до весняних. За останні пару тижнів премії (хотєлкі міжнародних трейдерів) вже зросли на $70-80/т (до 3 грн/л). Але навіть ті, хто готовий накинути й 100, не можуть отримати продукт, бо його нема.
Нас чекають 2-3 місяці турбулентності, поки європейський ринок не адаптується спочатку до нафтових, а потім й нафтопродуктових санкцій. А наразі виглядає так, що ми ці санкції відчули першими. Питання навіть не в ціні, а в наявності продукту. Так, ми маємо усі можливості привезти, головне, щоб було що.
Тому не варто поспішати хейтити наших союзників за стелю у $60/барр. на російську нафту. Питання не в ціні, а у тому, щоб не було дефіциту. Бо отримаємо й дефіцит, й космічні ціни.
Цей період треба просто пройти, як ми свого часу пройшли набагато більш складний етап перебудови ринку навесні. Бо нам довелось замістити 100% довоєнних джерел постачання, а Європі належить знайти «всього» 40%. Спочатку не було нічого – ані ресурсу, ані рухомого складу, бо ніхто на нас не чекав. Але коли ми створили стабільний попит, з’явився продукт, а потім в рази впали премії та тарифи перевізників.
Аналогічний шлях зараз проходить Європа. Вже є сигнали про переорієнтацію на Європу великих танкерів з Індії та Китаю. Привабливі (високі) ціни будуть затягувати в Європу все більші обсяги продукту зі всього світу. Щойно нова конфігурація постачань вибудується, ціни впадуть. Тим більше, що на відміну від природного газу про подорожчання у рази не йдеться.
Треба дочекатись, коли російське пальне повністю залишить Європу з 5 лютого.
Вам может быть интересно
