Постійні вимкнення електрики спонукали бізнес та підприємства переходити на альтернативні джерела живлення. Більше того, міські влади стимулюють навіть ОСББ закупати власні генератори. Але для їх живлення потрібне паливо, яке десь потрібно зберігати, та якось його перевозити. І якщо мова йде про побутовий генератор, то тут все простіше – пару каністр у багажник авто і питання вирішено. А як бути великим підприємствам, лікарням, торговельним центрам, які тепер споживають сотні, або тисячі літрів на день? У багажнику авто їх ненавозишься. Україні потрібні тисячі автопаливозаправників, які б кожного дня постачали паливо для потужних генераторів.
А тут знову є дві великі проблеми. Перша, законодавча, бо перевозити і зберігати паливо наразі мають право лише власники спецтранспорту та відповідних ліцензій, ще й отримавши відповідні дозволи. Замовити доставку палива у якихось емностях також проблема, бо це може бути розцінене, як несанкціонована торгівля підакцизним товаром – це великі штрафи. Отже, тут потрібна негайна ліберелізація.
. 
Друга проблема – це кількість сертифікованих паливозаправників, які мають прибори обліку палива. До сих пір такий автотранспорт навіть паливні компанії масово не мали. Зазвичай, відповідні автопаливозаправники на 4-11 м3 мали аграрні або Дорожньо-будівельні компанії, які з них заправляли власну техніку. Тобто вони не працювали з реалізацією палива.
Зрозуміло, що зараз в Україні виник шаленний попит на відповідні автопаливозаправники. Навіть, якщо усі агропідприємства та будівельні компанії здадуть свої автозаправники в оренду, їх не вистачить і на декілька міст. Бо генераторів тепер багато, палива возити потрібно багато. На таку кількість ніхто не розраховував і спецтранспорту під це в країні не має.
Українська промисловість має власних виробників якісних автопаливозаправників. Це завод спецтехніки “Техкомплект”, який є лідером у виготовленні невеликих автопаливозаправників на 4-11 м3. Є ще й компанія “Еверласт”, яка також виготовляє відповідні паливозаправники. Крім того, є й ще декілька інших підприємств. Але усі разом ці підприємства швидко не зможуть заповнити ринок тисячами нових автоцистерн. Частина з них вже зараз завантажена виробництвом бензовозів для постачання палива з-за кордону.
Крім того, нафтотрейдери не ризикнуть багато інвестувати у відповідний транспорт, бо як зникнуть перебої в електриці, потреба в ньому автоматично зникне. Отже, якщо і будуть інвестувати у транспорт для дрібно гуртової торгівлі паливом, то не багато і тільки обережно найбільші оператори.
Як вважає директор мережі АЗС Prime Дмитро Леушкін, нічого кращого, ніж перевезення палива у кубових евроемностях з лічильником, які можна розмістити у звичайному бусі – ми не придумаємо. Саме у таких можна доставляти паливо на підприємства, там зберігати, або розливати з них паливо більш дрібним споживачам. Але, для цього потрібно тимчасово відмінити більшість обмежень у законодавстві, причому негайно. Бо зараз перевозити паливо у звичайному бусі таким чином – заборонено і карається великими штрафами, та конфіскацією. З такими нормами законів ризикувати бізнес не буде.
Отже, паливний ринок черговий раз повинен рятувати країну від блєкаутів та холодів. І як влітку він потребував 5000 напівпричепів-бензовозів, так і зараз потребує тисячі маленьких паливозаправників для дрібно гуртової торгівлі або постачання.
